В рамках циклу заходів "16 днів проти насильства", з 25 листопада до 10 грудня, акцентується увага на важливість подолання будь-яких форм насильства у громадській чи приватній сферах, що є порушенням прав людини. Дати початку та завершення акції вибрані не випадково, вони створюють символічний ланцюжок.
17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок і запропонувала урядам, міжнародним та неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми.
Символом проти всіх форм насильства над жінками стала біла стрічка.
Ця дата була обрана в пам’ять про сестер Мірабал – політичних активісток, що в 1960 році були жорстоко вбиті за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо. Цей день також став символом світового визнання проблеми гендерного насилля.
Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та істинна природа його нерідко приховані.
Дуже важливо, щоб кожен з нас усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають українські жінки.
Щороку близько 10000 українських жінок гине від домашнього насильства. У всьому світі від нього потерпає більше жінок, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах разом узятих.
Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім'ї, зокрема, було ухвалено відповідний закон, країна приєдналась до кампанії ООН проти побутового насильства, започатковано загальнодержавну кампанію “Стоп-насильству”.
В результаті жорстокого поводження та домашнього насильства жінки втрачають довіру, самоповагу та в більшості випадків й життя.
Тому завдання суспільства по відношенню до жінок, які стали жертвами насильства, – вселити в них надію, що вихід є!
В Україні працюють центри допомоги жертвам домашнього насильства, проте, варто нагадати, що допомагають тим, хто просить про допомогу.
Ми пропонуємо книги, що розповідають про жінок, які зазнали насильства в усіх його проявах:
- Е. Сиболд «Щаслива». Ця книга письменниці, яка прославилася романом «Милі кістки», переведена на сорок мов і розійшлася багатомільйонним тиражем по всьому світу. Автор розповідає про те, як студентка була жорстоко зґвалтована, як справлялася з психологічною травмою і як, незважаючи на всі перешкоди, домоглася засудження свого насильника за всією суворістю закону.
- В. Ефрон «Продана». Це шокуюча історія дівчини, що стала жертвою траффікінгу (нелегальної торгівлі людьми). Головна героїня так мріяла про роботу за кордоном! Їй і в голову не могло прийти, що в Європі вона потрапить до справжнього рабства. Тепер у неї немає права голосу, її тіло більше не належить їй. Але у неї є одна мета – вирватися на свободу.
- Ч. Стівенс «Викрадена». Головна героїня книги вже цілий рік знаходиться під замком один на один з викрадачем-психопатом. Вона близька до втрати розуму. Але навіть в її запаленому мозку не могла не народитися думка про те, що вона не випадкова жертва, і хтось допоміг маніякові зробити вибір.
- Ф. А. Холл «Монстр. Справа Йозефа». Книга, заснована на реальних подіях. Добропорядний австрієць, батько великого сімейства, виявився одним з найжахливіших маніяків в сучасній історії. Виривши під власним будинком бункер, Йозеф Фрітцль протягом 24 років тримав там власну дочку, яка перетворилася не тільки на його сексуальну рабиню, а й на матір його сімох «підземних» дітей.
- А. Д. Кронін «Замок Броуді». Ця книга – перший і найвідоміший роман шотландського письменника. «Мій будинок – моя фортеця» – це відоме англійське прислів'я, але будинок Джеймса Броуді став не фортецею, а перетворився для членів його сім'ї на справжню в'язницю. З неї виривається старша дочка Мері, їде син Мет, а ось ті, хто залишилися із самодуром і деспотом Броуді – його дружина Маргарет і малятко Нессі – приречені.
Немає коментарів:
Дописати коментар