Зима - це найчарівніша пора року, коли люди поринають в атмосферу дива і дарують собі та оточуючим незабутню казку. В грудні всіх охоплює святковий настрій, адже ми відзначаємо різдвяно-новорічні свята. Чарівна та святкова атмосфера запанувала і в нашій бібліотеці. В фойє з 20 грудня почала діяти виставка "Зроби собі свято". Представлено вироби, зроблені власними руками, як дітей так і дорослих.
#кольоровічитання #Український_Інститут_Книги #Національний_Тиждень_Читання
В Україні почнеться низка новорічних свят. Відкриває її - День Святого Миколая 19 грудня. Діти дуже люблять це свято, бо отримують подарунки під подушку.
Хай Миколай у вишиванці
Розбудить подарунком вранці,
І принесе у вашу хату
Добробут, радості багато.
Розбудить приспані надії,
Зернятко щастя хай посіє.
Зігріє гумором, любов'ю,
І принесе усім здоров'я!
#кольоровічитання #Український_Інститут_Книги #Національний_Тиждень_Читання
#УкраїнськийІнститутКниги #Кольоровічитання #Національний_Тиждень_Читання
Ім’я Варвари Чередниченко фактично сьогодні невідоме читачам, хоча вона була однією з найцікавіших письменниць вітчизняної літератури у 20-ті – 40-ві роки ХХ століття. Педагог, публіцист, перекладач, Варвара Іванівна лишила по собі цікавий мистецький доробок: статті з педагогіки та про майстрів слова, п’єси, казки, оповідання, кілька історико-біографічних оповідань і повістей, незакінчений історичний роман «Фастів» та, на жаль, теж незавершений роман «Молодість Григорія Сковороди». В її творах багатогранно, розмаїто постають життєві проблеми, жанрові форми, стильові шукання прози того періоду. Повісті й романи з часом стають основними в її творчій практиці. Два десятки книг, вийшли окремими виданнями ще при її житті.
Варвара Іванівна Чередниченко народилася в Київі 4(16) грудня 1896 року в сім’ї робітника-революционера. Тут закінчила гімназію. Родина Чередниченків змушена в пошуках заробітка переїхати з початку до Катеринослава, а потім у 1908 році – до Москви. Там дівчина склала іспити за середню школу і вступила на вищі жіночі курси (бестужевські) на історико-філологічний факультет. Одночасно вона вивчала природознавство в Московському народному університеті ім. Шанявського, а влітку слухала цикли педагогічних курсів Всеросійського учительського з’їзду. Першим друкованим твором Варвари Чередниченко було оповідання «Почтальон обманул», написане російською мовою й опубліковане в журналі «Копейка» за вересень 1909 року. Варвара мріяла здобути гідну освіту і тому їде до Києва. Заробляє на життя шістнядцятирічна дівчина тим, що служить у господарській конторі Олександрівської лікарні, а у 1913 році стає студенткою Фребелівського інституту – жіночого педагогічного учбового закладу, де навчається до 1915 року. З 1917 до 1921 року письменниця мешкала у Полтаві, працюючи на ниві соціального та позашкільного виховання, а з осені 1922 – читала курс історії в Полтавському інституті народної освіти, однак через хворобу в квітні 1923 року змушена була залишити роботу. Варвара Іванівна повертається до письменницької діяльності. У 1922 році вона стає членом письменницької організації «Плуг». На сторінках журналу «Червоний шлях» у 1926 році друкується її роман «За плугом». В силу обставин того часу окремим виданням роман так і не вийшов. У 1925 році В. Чередниченко написала першу історико-революційну повість «Зшиток Софії Соняшник за 1905 рік». В оповіданні «Що трапилося з Тетею Зорянською» письменниця зображує дівчину-сироту, що «вихована у панській сім’ї». Новим етапом у творчості письменниці став твір «Весела компанія» (1928), написаний в жанрі реалістично-авантюрної пригодницької дитячої повісті.
Можливо, її від’їзд на Кавказ у 1928 році – Варвара Чередниченко вийшла заміж за письменника-осетина Чермена Бегізова – і допоміг їй уціліти в період масових репресій в Україні, в горнилі якого пішли в небуття багато її колег. Вона швидко адаптувалася на новій землі. Вивчила мову. Розпочала перекладацьку діяльність. Однією з кращих у творчості письменниці стала збірка «Жужiль» (1930), яка вийшла у Харкові вже після її від’їзду на Кавказ. Це було останнє видання, яке вийшло окремою книжкою.
Восени 1937 року чоловіка В. Чередниченко було заарештовано, а у 1938 розстріляно як осетинського «буржуазного» націоналіста. Того ж року письменниця повернулася до Києва. Другий раз Варвара Чередниченко повернулася в Україну до Києва з евакуації у сорок четвертому. Під час війни працювала статистиком у шпиталі, а також в Українському радіокомітеті в Саратові.
У Києві Варвара Іванівна жила у будинку «Роліт» (нині «будинок письменників» по вулиці Б. Хмельницкого), де мала кооперативну квартиру на першому поверсі. У своїх щоденниках письменниця з біллю в серці писала, що боротьба за існування з’їла її талант. І тому ніби вона халтурила, щоб не вмерти з голоду, тому що через втрачене здоров’я не могла займати посади. Та вона зовсім не халтурила. Писала відверто, самовіддано, вкладаючи в кожен рядок свою живу душу. Таким було і оповідання «Я щаслива Валентина», надруковане у другому номері журналу «Вітчизна» за 1946 рік. Критикувати почали відразу: за хуторянство і «козацьку романтику». Продовжували критикувати і за історичний роман про Семена Палія «Фастів», що був написанний у воєнні і перші повоєнні роки. Втомившись від «товариської критики», в знак протесту 22 квітня 1949 року письменниця пішла у вічність.
Творчий доробок В. Чередниченко за період з 1912 по 1948 рр. складає більше 200 творів написаних нею українською, російською та осетинською мовами, які побачили світ в періодиці та окремими виданнями. Остання тоненька книжечка при житті вийшла у 1931 р. Тільки через сорок років в 1971 р. - об'ємний том «Вибрані твори» і з того часу ніяких перевидань.
Які ж вони тернисті і важкі – стежки до читацького сердця...
Бібліотека - філія #1 продовжує "Тиждень кольорового читання".
