вівторок, 14 грудня 2021 р.

Один з корифеїв українського побутового театру

Народився Михайло Петрович Старицький 2 (14) грудня 1840 в селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в сім’ї дрібного поміщика.

З 1851 по 1856 рр. навчався в гімназії в Полтаві. У віці 8 років у нього помер батько, відставний ротмістр, а в 1852 році померла мати і Михайло став круглим сиротою. Михайло Старицький залишився під опікою свого дядька — Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка. У 1858 році продовжив навчання на фізико-математичному, потім на юридичному факультетах Харківського університету Харків, з з 1860 року в Києві, в 1865 році закінчив Київський університет.
1862 року одружився із сестрою Миколи Лисенка Софією Віталіївною.
У 1864 році Михайло Старицький почав виступати в театральних гуртках.
Перші твори Старицького були надруковані у 1865 році. Старицький був справжнім учителем молодих українських письменників і відіграв велику роль в організації літературного і громадського життя 1890-х рр.
1871 року оселився у Києві. Увійшов у творчу співпрацю з Миколою Лисенком — вони спільно організували «Товариство українських сценічних акторів».
Старицький записував народні пісні, які потім видавав в обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»).
Під тиском імперської влади Старицький змушений був у 1878 році емігрувати на деякий час за кордон. Повернувся в Україну в 1880 році й знову розгорнув видавничу і театральну діяльність.
У 1883 році Михайло Старицький став керівником і режисером першої об’єднаної української професійної трупи.
У 1883 та 1884 роках видавав український альманах «Рада» (вийшло два випуски).
У 1885 році через низку причин залишив трупу корифеїв і заснував нову з молодих акторів.
З 1895 року залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.
Помер у Києві 27 квітня 1904 року, похований на Байковому кладовищі.
Михайло Старицький творчість:
Поезія:
Вірш «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна» в музичній обробці Миколи Лисенка стало народною піснею.
П’єси:
«Чорноморці»
“Зимовий вечір”
«Ой, не ходи Грицю …»
«За двома зайцями» (за мотивами комедії «На Кожум’яках» І. С. Нечуя-Левицького).
«Не судилося» (1883)
«Богдан Хмельницький» (1887)
«Ой, не ходи, Грицю, тай на вечорниці» (1890)
«У темряві» (1893)
«Доля» (1894)
«Маруся Богуславка» (1897)
«Оборона Буші» (1899)
Романи:
Трилогія «Богдан Хмельницький»
«Перед бурею» (1894)
«Буря» (1896)
«У пристані» (1897)
Молодість Мазепи (1898)



Немає коментарів:

Дописати коментар