Зламані долі

Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає Міжнародний день пам'яті жертв злочинів геноциду, вшанування їхньої людської гідності і попередження цих злочинів, проголошений резолюцією Генасамблеї ООН у вересні 2005 року.

Ця дата обрана тому, що саме 9 грудня 1948 року була прийнята Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Відзначення започатковане з метою підвищення обізнаності суспільства про положення Конвенції, вшанування пам’яті людей, які стали жертвами геноциду та недопущення подібних злочинів у майбутньому.

У преамбулі до Конвенції зазначається, що випадки геноциду мали місце протягом всієї історії людства, але терміна «геноцид» не існувало, доки фундатор дослідження геноциду Рафал Лемкін не ввів його. Згодом на Нюрнберзькому судовому процесі почалося переслідування осіб, винних у Голокості, який Організація Об’єднаних Націй визначила як злочин геноциду.

Світовою громадськістю геноцид (репресії, етнічні чистки, примусові переселення народів) визнано найнебезпечнішою формою порушення прав і свобод людини та найтяжчим злочином проти людства.

Ознаки геноциду мають дії урядів різних країн, зокрема стосовно кримських татар, євреїв, ромів, поляків, вірмен. Наймасовішим та найжорстокішим злочином геноциду проти українського народу стало вбивство голодом у 1932–1933 роках.

У 2006 році Верховна Рада України офіційно визнала цей Голодомор геноцидом українського народу. У 2010 році Апеляційний суд Києва довів геноцидний характер Голодомору та намір сталінського режиму знищити частину української нації.

На парламентському рівні Голодомор визнали 15 держав світу, на регіональному рівні – 9.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наголошує, що невизнання таких очевидних речей як Голодомор та геноцид нації рівнозначне приховуванню злочинів проти людяності.

Забезпечення принципу рівності та недискримінації під час реалізації людиною і громадянином основоположних прав і свобод, а також подолання расизму, антисемітизму та інших проявів ксенофобії та нетерпимості в українському суспільстві – є одним з пріоритетів діяльності Уповноваженого.