До роковин Голодомору

28 листопада цього року в Україні вшановують День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. Другий наймасштабніший Голодомор ХХ століття забрав життя мільйонів невинно загиблих українських громадян. Сумні, жахливі, болісні події й до сьогодні бентежать пам’ять та ятрять душу кожного свідомого громадянина.

Голодомор –  акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.

Багато десятиліть у СРСР тема Голодомору перебувала під суворою забороною. Сталінський режим створив систему приховування правди про вбивство голодом мільйонів українців у 1932 – 1933 роках. Тодішнє керівництво СРСР блокувало будь-яку інформацію про реальну ситуацію в Україні. Воно свідомо дезорієнтувало світову громадськість – мовляв, у них ніхто не голодує. Тим не менш, деякі західні журналісти, які побували в оточеній залізною завісою й охопленій голодом Україні, зуміли своїми публікаціями донести світові правду про злочин убивства там мільйонів людей.

У радянській Україні небезпечно було не тільки писати про штучний голод у пресі, листах до партійних “вождів” або ж родичам за кордон, але навіть у приватних щоденниках. Будь-який необережний запис міг зруйнувати життя, вилитися в десятиліття таборів ГУЛАГу. Та попри всі небезпеки були люди, які не могли замовчати цей злочин. Вони намагалися в різний спосіб розповісти та зберегти правду, донести її до світу.

Ми називаємо їх “Людьми Правди”. І цього року особливо вшановуємо їх – за чесність і мужність. Ці Люди за сферою діяльності абсолютно різні – від колгоспного сторожа на Харківщині до Президента Ради Ліги Націй. Але усіх їх об’єднує спільне прагнення – донести до суспільства правду про страшні злочини комуністичної влади.

Про ті, страшні події вже написано багато наукових праць, книг, з матеріалами яких ви зможете ознайомитись в бібліотеці-філії №1:

Книга Роберта Конквеста «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор» – це перший повний переклад відомого на Заході дослідження одного з найтрагічніших періодів нашої історії. На сторінках видання автор зазначає, що у 1932–1933 роках сталося те, що можна охарактеризувати як терор голодом проти колективізованих селян України та значної частини заселеної українцями Кубані, що здійснювався шляхом установлення для них аж надто великих, непосильних норм хлібоздачі, вилучення до останку харчів, а також ужиття заходів, аби жертви голоду не дістали допомоги ззовні.

У книзі вміщено великий комплекс документів і матеріалів, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціо-гуманітарної катастрофи українського народу, інспірованої радянським політичним режимом на початку 1930-х років. Це найповніше тематичне зібрання автентичних джерел з історії українського голодомору. Подано документи Політбюро ЦК ВКП(б) і Політбюро ЦК КП(б)У, РНК СРСР і РНК УСРР, місцевих партійних та радянських органів, установ ДПУ, суду, прокуратури, міліції; листування Й. Сталіна, Л. Кагановича, В. Молотова, С. Косіора, В. Чубаря та інших; численні звернення селян – листи, заяви, скарги, прохання. Публікуються унікальні щоденникові записи очевидців голоду. Вміщено також матеріали зарубіжних дипломатичних представництв, організацій української еміграції, міжнародної громадськості.

Розрахована на науковців, політиків, викладачів, студентів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться цією трагічною сторінкою нашого історичного минулого.

Збірник «Геноцид в Україні 1932-1933 років за матеріалами кримінальної справи № 475», упорядкований Миколою Герасименком і Валерієм Удовиченком, що оприлюднює документи та матеріали, присвячені цій жахливій трагедії Українського народу; видання «Голодомор 1932–1933 років в Україні. Документи і матеріали», упорядником якого є Руслан Пиріг, містить документи і матеріали, що розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки цієї страшної соціально-гуманітарної катастрофи Українського народу; сьомий том спільної видавничої серії «Польща та Україна у тридцятих – сорокових роках XX століття» містить документи з архівів спеціальних служб і архівні матеріали польських та радянських спецслужб про ситуацію в Україні 1932–1933 років; видання «Голодомор 1932–1933 років в Україні як злочин геноциду згідно з міжнародним правом» за науковою редакцією Володимира Василенка, Мирослави Антонович, в якому розглядаються складні правові аспекти Голодомору цих років; збірник Євгена Захарова «Чи можна кваліфікувати Голодомор 1932–1933 років в Україні та на Кубані як геноцид», в якому зроблено висновок про те, що свідома політика радянської держави у ті часи призвела до смерті від голоду частину населення.                    

У збірнику вміщені документи та матеріали присвячені жахливій трагедії українського народу в 20-му столітті – Голодомору-геноциду 1932–1933 років. Основу джерельної бази видання формує вибірка з матеріалів кримінальної справи № 475 (судовий № 1-33/2010), які зберігаються в поточному архіві Апеляційного суду м. Києва й налічують 331 том.  Видання складається зі статей «Деякі питання методики й тактики розслідування геноциду», «Кримінальна методика у дослідженні причин масової смертності у 1932–1933 роках в Україні», «Археографічна передмова».

 Документи і матеріали систематизовані у такі розділи: «Запобігання злочинам проти людства. Міжнародно-правові акти та національне законодавство»; «Порушення кримінальної справи № 475»; «Свідки звинувачують. «Голодомор пам’ятаю…» (витяги з протоколів допитів свідків)»; «Документи і щоденники»; «Фотоматеріали»; «Матеріали преси»; «Звіти іноземних дипломатів»; «Протидія влади за часів СРСР розповсюдженню інформації про Голодомор 1932–1933 років»; «Висновки судових експертів»; «Процесуальні документи та рішення суду».

У монографії розглядаються складні правові аспекти Голодомору 1932-1933 років в Україні, а саме: методологія його правової оцінки, історико-порівняльний аспект Голодомору, питання правової кваліфікації Голодомору як геноциду, визначення суб’єктів злочину та потерпілих від нього, а також відповідальності за Голодомор 1932-1933 рр. Окремий розділ присвячений аналізу Голодомору в ширшому контексті радянського геноциду проти української нації.

Монографія є узагальненням досліджень, які здійснювалися кафедрою міжнародного права в рамкаж постійно діючого щорічного наукового семінару «Голодомор в Україні у світлі Закону "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" і міжнародного права», що відбувався під час Днів НаУКМА упродовж 2007-2012 років.

Монографія розрахована на широке коло читачів - науковців, викладачів університетів та вчителів шкіл, аспірантів, студентів і всіх, хто цікавиться питаннями історичної пам’яті та подоланням спадщини радянського минулого.

Працю сфокусовано на такому аспекті Голодомору, як вилучення незернових запасів, їжі й одягу в селян, адже загальноусталеною є думка про конфіскацію саме зерна для виконання плану хлібозаготівель. Упорядник на прикладі свідчень, зібраних у різних країнах і роках, наводить читачеві картину тотального охоплення України вилученням будь-чого, що могло бути використане в їжу: від картоплі і кваснини до жмені квасолі й сушки. Подано аналіз політики радянської влади напередодні та під час Голодомору з точки зору підготовки до конфіскації їжі, іншими словами – позбавлення українського села засобів існування. Оскільки документами є усна історія, то проаналізовано цей вид історичного джерела – загалом та зокрема щодо Голодомору. Для науковців, політиків, викладачів, студентів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться цією трагічною сторінкою нашого історичного минулого.

Окрім мільйонів загиблих від голоду і ненароджених, що саме по собі суттєво вплинуло на генофонд і розвиток Українського народу, Голодомор боляче вдарив й по тих, хто залишився живим. Він негативно вплинув на їхню соціальну та політичну активність, посіяв страх перед владою та залишив нестерпно важкі спогади нашого історичного минулого.

Україна пам’ятає! Світ визнає!