Літературна година "Іду з дитинства до  
                                                                  Тараса"
   Тарас Шевченко... Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
   Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь., чим збагатив увесь світ. Т.Г.Шевченко - явище велике й вічне. Великий Кобзар був, є і буде продовжуватися, оскільки він і є велична історія України.
   "Іду з дитинства до Тараса" - саме під такою назвою пройшла літературна година для учнів 3-А, 2-А і 2-Б класів ЗОШ№1 17 і 18 лютого 2015 р.
   Дітям ім'я Шевченка і його поетичне слово відомі з дитинства. Про нелегке дитинствоТараса, про його дитячі роки, його сім'ю, перші мрії і розчарування повідала провідний бібліотекар читацької зали ЦДБ М.М.Щур.
   Чому малий Тарас любив ходити до діда? Чому йому дуже подобалось слухати кобзарів, цих сліпих виразників мрій? Що найболючіше вразило Тараса в дитинстві? Як він став вільною людиною? Про все це діти дізнались під час зустрічі.
   20 лютого 2015 року для учнів 2-В класу ЗОШ№1 була здійснена літературно-краєзнавча подорож "Чи був Шевченко у Охтирці?"
   Це питання дуже цікаве і на нього у науковців немає однозначної відповіді. Але факт є фактом, а ще є лист Шевченка до Корольова (уродженця Харківської губернії, професора Тімірязівської сільгоспакадемії). На поштовому штемпелі позначка і місце відправки: "Ахтырка, Харьковской губернии, 14 августа 1846 года".
   Якщо так, то виходить, що влітку 1846 р. Тарас Григорович якийсь час знаходився в Охтирці. Таке припущення підтверджується і увагою Шевченка до талановитого уродженця Охтирки Якова Щоголєва, чиїм віршем "Гречкосій" Кобзар щиро захоплювався.
   Для дітей інформація про те, що Тарас Григорович був в Охтирці, стала дуже приємною і неочікуваною.
   А ще їм дуже сподобався вірш талановитої нашої поетеси Катерини Квітчастої:

 Чи був Шевченко ув Охтирці?

 Звичайно, був! - даю одвіт.

 Поет наш там, де є криниці,

 де рушники, де втоми слід...

 Де щиро так сумує вишня,

 що не гудуть уже хрущі.

 Де руки заломила тиша

 біля жіночої душі.

 Де чується прибою стогін,

 де вітер хмари навіва

 на ті задумливі дороги,

 де Україна ще жива...

 Чи був Шевченко ув Охтирці?...