Писаночка Великодня - з неба ласка йде Господня

   

   Традиція писати писанки сягає своїм корінням в сиву давнину,коли людина була неподільною з природою. В ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати серце, чисте, як гірські води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту.

Згодом виникли символи, неначе букви тієї чарівної мови. Зображуючи їх на стінах печер, посуді та одязі, люди зверталися до сонця, вітру, води, землі. З часом ті послання почали писати на пташиному яйці. Чому саме яйці? мабуть тому, що прадавніх людей вражала поява з неживого предмета нового життя. І так, не знаючи астрономії, наші предки перетворили кругле яйце в маленьку модель Землі і Всесвіту. Модель з вогненною кулею всередині...Що це? Передбачення? А може вони знали світобудову?

Так, вони були мудрими. І тому змогли поєднати Християнство,як ідею спасіння душі від мороку, з найсвітлішими образами минулого. Так виникла писанка - символ нового життя, воскресіння Бога, і відродження природи. Відтоді кожне творіння писанки, - ніби пробудження-перетворення засніженої, замерзлої землі в яскраву, весняну, радісну. 

   Напередодні самого головного і величного християнського свята - Великодня приміщення Центральної дитячої бібліотеки було не впізнати. На вході, абонементі, читацькій залі наших користувачів зустрічали великодні яєчка - крашанки, на сторонах яких відвідувачі могли прочитати великодні побажання, різноманітні писанки, вишиті рушники, серветки та картини на великодню тематику, малюнки пасхальних яєчок дітей недільної церковної школи, великоднє деревце з дерев'яними яєчками, прикрашеними художнім випалюванням, а для тих, хто хотів більше дізнатися про це свято - книжкова виставка художніх та народознавчих книг. Ізюминкою серед цього різнобарв'я була виставка писанок члена Національної спілки майстрів народного мистецтва, народного майстра з писанкарства Ярцової Любові Олександрівни, нашої землячки, яка зараз мешкає і займається творчістю в м.Суми.