5 листопада Україна відзначає 190 річницю з дня народження
поета-земляка Якова Щоголева.
Пропонуємо вам невеликий сценарій проведення
літературної години "Співець Слобожанщини",
можливо вона стане вам у пригоді у популяризації творів цього поета.(Зала прикрашена портретами поетів, репродукціями картин про природу, фотографіями куточків природи рідної Охтирки; оформлена книжкова виставка "Краса природи рідної землі")
Під час заходу на екрані телевізора демонструється фільм "Природа рідного краю у творах охтирських поетів та фотохудожників".
ВЕДУЧА: "В мене струни, повні гарту,
Кожному не грають;
Так зате кого й полюблять -
Дуже привітають!" -
писав у вірші-заспіві до своєї першої збірки талановитий майстер поетичного слова Яків Щоголев. Його творча спадщина невелика: всього дві поетичні книжки "Ворскло" (1883) та "Слобожанщина" (1898), але в них, за висловом Панаса Мирного "є чисті перли".
1 ЧИТЕЦЬ: ХАТА
Наша хата під горою, край долини,
У вишневому садочку та в калині,
Попід лісом млин подався у ставочок
Через воду перекинувся місточок.
Наші ниви золотіють так, як сонце,
Вишні й сливи лізуть з гілок у віконце.
Нашу гору всі кругом далеко знають,
Добрі люди нашу хату привітають.
ВЕДУЧА: Красивий вірш, правда, діти? Якщо закрити очі і уявити всю цю картину, яка описана, то це природа нашого краю, але кілька століть тому. А написав цього вірша поет, наш земляк Яків Іванович Щоголев, про якого ми сьогодні поговоримо.
5 листопада ми відзначаємо 190-ту річницю з Дня його народження. Він написав багато віршів різних за темами але значну частину займають картини рідної природи.
Яків Іванович Щоголев народився у 1823 році в нашій рідній Охтирці тоді ще Харківської губернії, а тепер Сумської області в родині службовця. Дід його був попом, а батько мав 10 десятин землі та власний дерев'яний будинок в Охтирці, дослужився до чину титулярного радника. Мати виховувала сина в дусі народних патріархальних традицій. Виростав Яків в мальовничих околицях Охтирки, любив кататися човном на Ворсклі, збирати гриби, слухати мелодику народної мови і пісні.
1 ЧИТЕЦЬ: Палацами мав я таємні діброви,
Пахущими ліжками - трави шовкові,
Кущі в приголовї росли;
І вранці і ввечері води ворсклові
За купель зцілющий були.
("Родина")
У 1832 році він стає учнем Охтирського повітового училища. А хто з вас знає, де тоді знаходилось це училище в Охтирці? Повітове училище - це приміщення теперішньої гімназії. На площі Леніна стоїть будинок з колонами, тепер там молодша школа гімназії, а на той час то було повітове училище. Ось в цьому приміщенні і навчався майбутній поет. По закінченні училища у 1836 році Яків Щоголев вступає до Харківської гімназії. Сім років навчання в гімназії були роками духовного розвитку. Він багато читає, пробує писати вірші російською мовою.
У 1843 році Я.Щоголев вступає на історико-філологічний факультет Харківського університету. Атмосфера в університеті сприяла розвитку його поетичного обдарування. В цей час він почав друкувати свої перші вірші.
Після закінчення університету Щоголев служив на різних посадах у Богодухівському окрузі. У службових справах бував серед простих людей, слухав пісні, спостерігав побут і, звичайно, писав. Його вірші друкувались в "Южном русском сборнике" та альманасі "Хата".
В 1871 році він вийшов у відставку і поселився в Харкові на Чоботарській вулиці, де прожив 20 літ.
Вся його літературна спадщина - це всього дві збірки віршів: 1883 рік - збірка "Ворскло", 1898 рік - збірка "Слобожанщина", яка вийшла через три дні після смерті поета.
Тематика віршів Я.І.Щоголева була різноманітною, але ми з вами сьогодні будемо говорити про тему природи в його творчості. І згадаємо ще деяких наших поетів-земляків, які писали поезії про природу нашої мальовничої Охтирщини.
А тепер давайте послухаємо вірші Якова Івановича про чудову нашу природу. Зараз я вам прочитаю вірш, в якому повністю розкрита велика любов поета до рідної природи. він називає природу - книгою з книг, завжди черпав силу з рідної землі.
2 ЧИТЕЦЬ: (Звучить вірш "ТЕСТАМЕНТ")
ВЕДУЧА: Поезія Якова Щоголева - це невичерпне джерело духовного збагачення; це музика слова; естетика пейзажу.
1 ЧИТЕЦЬ: СТЕП
Іду шляхом; сонце сяє,
Вітер з травами говоре;
Перед мною і за мною
Степ колишеться, як море.
А затихне вітер буйний -
Степ, мов камінь, не двигнеться
І, як килимом багатим,
Ввесь квітками убереться.
Он нагнулась тирса біла,
Звіробій скрутив стебельці,
Червоніє материнка,
Як зірки горять козельці.
Крикнув перепел в ярочку,
Стрепет приснув над тернами;
По кущах між дерезою
Ходять дрохви табунами.
Тихо всюди, тільки де-де
Вітер очок пронесеться
Та на землю із-під неба
Пісня жайворонка ллється...
ВЕДУЧА: Щоголев змальовує рідну природу у різні пори року, в різні часи доби. Тон його розповіді задумливий, емоційно-зворушливий.
2 ЧИТЕЦЬ: ТРАВЕНЬ
Не дивуйся, що з весною
Інший світ настав.
Полем, лісом і водою
Травень завладав!
Глянь у поле: по коліни
Досяга трава;
Сонце жито і ярини
Ярю облива.
Подивись на прозір річки,
Як її вода,
Ллючі хвилі невеличкі,
Млоддю вигляда.
Хлопчик стиха коло броду
Тягне рогозу;
Темна сила тягне в воду
Вільху і лозу.
А ходім сюди зо мною
В чорностволий ліс,-
Він ще листвою густою
Не зовсім заріс.
Тут тобі остання пташка,
Жоден червячок,
На стволині черепашка,
На траві жучок,-
Скажуть всі вони: "З весною
Інший світ настав:
Полем, лісом і водою
Травень завладав".
ВЕДУЧА: Описуючи красу природи у віршах "Після бурі" і "Метелик", поет намагається збагнути ідеал вічного і невмирущого.
1 ЧИТЕЦЬ: (Звучить вірш "Після бурі")
2 ЧИТЕЦЬ: (Звучить вірш "Метелик")
ВЕДУЧА: В історію української літератури Я.Щоголев увійшов як поет великої ліричної наснаги. Його вірші поширюють кругозір, вчать любити все живе, що нас оточує.
Немає коментарів:
Дописати коментар