Народився Борис Харчук 13 вересня 1931 року в селі Лозах (Збаразький район Тернопільської області) в селянській родині. Після закінчення школи в 1950 навчався в Учительському інституті у Кременці, звідки перевівся в Полтаву.
У 1954 році закінчив історико-філологічний факультет Полтавського педагогічного інституту ім. В. Короленка, пізніше Вищі літературні курси в Москві. Працював науковим співробітником літературно-меморіального музею І. П. Котляревського, журналістом, був завідуючим сектором преси ЦК ЛКСМ України.
Його дебютний твір – автобіографічна повість “Йосип з гроша здачі” (1957).
У 1960 році став першим редактором українського дитячого журналу «Малятко», пізніше – був відповідальним секретарем журналу «Знання та праця». Потім повністю присвятив себе творчій роботі.
У 1968 р був в числі підписавших Лист-протест 139 на ім’я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна і Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів.
Жив в Києві. Помер від інфаркту в Ризі 16 січня 1988.
Борис Харчук: твори:
романи:
«Волинь» (у чотирьох томах, 1959—1965; друга редакція 1988),
«Місяць над майданом» (1970; друга назва «Майдан»),
«Хліб насущний» (1976),
«Кревняки» (1984);
оповідання:
«Йосип з гроша здачі» (1957),
«Планетник» (1958),
«З роздоріжжя» (1958),
«Станція “Настуся”» (1965),
«Закам’янілий вогонь» (1966),
«Зазимки і весни» (1967),
«Неслава» (1968),
«Горохове чудо» (1969),
«Помста» (1970),
«Материнська любов» (1972),
«Школа» (1979),
«Невловиме літо» (1981),
«Облава» (1981),
«Подорож до зубра» (1986).
Немає коментарів:
Дописати коментар