Знов білим цвітом вкрилися сади,
 І знов приходить свято Перемоги.
                   Початок війни
                       "...Той день ясний, розтерзаний війною,
                       Хрестами свастик, сплесками заграв
                       І вибухів: на нашу землю ворог
                       Броньований, муштрований поліз..."
                                                                       (Іван Гончаренко)
   22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. Підготував і розв'язав її німецький фашизм. Але як тільки гітлеризм сунувся на нашу землю, він одразу по-справжньому відчув, що таке народна, визвольна Вітчизняна війна. Була вона страшною і кривавою, найжорстокішою з війн в усій історії людства. Та наш народ здобув перемогу у цій війні. Ворог зазнав розгрому... Бо не врахував найголовнішого, вирішального - любові наших людей до рідної Батьківщини, незламної волі до перемоги і готовності захищати свою землю, свої сім'ї до останньої краплини крові, до останнього подиху.
   69 років тому, саме у цей день 9 травня завершився важкий шлях наших героїв, що відвоювали у фашизму чисте небо для себе, дітей, онуків і правнуків. Для України ця подія має особливе значення - бо українцям завжди було близьким прагнення до миру, спокою і свободи. Тому пам'ятати про Велику Перемогу треба з дитинства і до глибокої сивини.
   Пам'ять! Ось що важливо! Тому в нашій бібліотеці до Дня Перемоги підготовлено ряд заходів пам'яті. В читацькій залі організовано книжкову виставку "Знов білим цвітом вкрилися сади, і знов приходить свято Перемоги", а також звучали воєнні пісні - "Серпантин воєнних пісень". Для молодших класів ЗОШ№3 бібліотекарі підготували бесіду-пам'ять "І оживе в дитячій пам'яті весна". А на абонементі пройшла цікава акція "Читайте книги про війну, це подарунок наш на свято Перемоги". Протягом деякого часу читачі бібліотеки дарували книги про війну, які вони вже прочитали. А 8 травня бібліотекарі подарували ці книги своїм користувачам, щоб вони прочитали їх самі та подарували своїм дідусям, бабусям чи батькам.
   Пам'ять про подвиг повинна жити і передаватися від покоління до покоління, щоб колись діти , онуки, правнуки, праправнуки могли сказати: "Я пам'ятаю! І я горжуся!"