Близько 3000 років тому на місці Охтирки жили землеробсько-скотарські племена скіфів. У період Київської Русі тут стояли слов’янські городища — прикордонні укріплення, пізніше зруйновані монголо-татарськими ордами. Майже 400 років були спустошеними степи — їх називали Дике поле. Щоб запобігти набігам татар, засновували фортеці і поселення — слободи, куди сходилися втікачі з Право-бережної України. Тому край отримав назву СлобідськаУкраїна, або Слобожанщина. Пізніше на місці старослов’янського городища на горі Охтир поляки заклали прикордонну заставу. 29 вересня1641 року вважають датою заснування Охтирки. З часом вона стає повітовим містом (адміністративним центром) Харківської губернії. Тут розвивалося ткацтво, чинбарство, чоботарство, кравецтво, ковальство,гончарство і килимарство. Щорічно у місті проводиличотири ярмарки, де торгували кіньми і великою рогатою худобою.У середині ХХ століття біля Охтирки було знайдено нафту — і місто стало нафтовою столицею України. За однією з версій, назву місту дала однойменна річка, що протікає через місто. У перекладі з тюркської Охтирка означає “лінива ріка”. Існує також легенда про походження назви міста. Якийсь вельможа їхав кінною повозкою по мосту через Ворсклу, аж раптом колесо провалилося в дірку. "Ах, дірка!” — вигукнув високий гість і випав з карети. Кажуть, що саме цей сердитий вельможа звелів наректи поселення Ахтіркою. Згодом воно стало Ахтиркою, а ще пізніше Охтиркою. Напередодні 380-річчя міста Охтирка пропонуємо нашим користувачам історико-краєзнавчу підбірку номерів "Кишенькової газети" "Історія рідного краю", в яких наші земляки-краєзнавці Наталка Ковальчук та Василь Заїкін цікаво і пізнавально розповідають про історію нашої малої батьківщини від сивої давнини і по наш час. Ці видання будуть цікаві широкому колу читачів різної вікової категорії.
Немає коментарів:
Дописати коментар