Пам'яті небесної сотні
   Революція гідності, що відбулася в лютому на головній площі країни, явила світові український феномен: мирний по суті народ, у генетичному коді якого закладена любов до ближнього свого, цього разу повстав. Повстав, аби захистити совість і обличчя нації, аби створити на теренах своєї держави простір правди та праведності.

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Що слово "матусю" вже не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

І рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. І люблю Україну,

Вона, як і ти, була в мене одна.

                                                                  Оксана Максимишин-Корабель
   В пам'ять про ці події в Охтирській міській центральній дитячій бібліотеці була оформлена прес-інформ періодики "Хто тихо жив, а відійшов у дзвонах слави праведним героєм" та організований відеоперегляд "Палали шини і серця". Ці заходи не залишили байдужими відвідувачів нашої бібліотеки.