Роботи користувачів філії №1, учасників Всеукраїнського конкурсу дитячого екомалюнка "Книга і діти, екологія і світ", 

 

6 грудня – День Збройних сил України

Сьогодні, 6 грудня, українці відзначають важливе державне свято – День Збройних сил України. Воно було встановлене  Верховною Радою України в 1993 році.

 На ЗСУ, як відомо, покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військо забезпечує стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного та підводного простору держави.

Коли мова заходить про 6 грудня, то слід пам’ятати не тільки про створення новітньої армії у 1991 р. («День Збройних Сил України»), а й про 6 грудня 1919 р. – початок однієї із славетних сторінок української армії – Першого зимового походу Дієвої армії УНР. У 1917 році постає Українська держава — спочатку як автономія у складі Російської імперії, а згодом і як повністю незалежна Українська Народна Республіка. Активні військові дії більшовиків проти молодої держави і перша окупація значної частини України московськими військами показали гостру необхідність у створенні боєздатної армії, яка здатна забезпечити територіальну недоторканність і суверенітет перед північним агресором. Військо формувалося на національних засадах і традиціях, рядові називалися козаками, а командири підстаршинами й старшинами. Було введено окремі ранги (військові звання), відмінні від іноземних, як от ройовий, чотовий, бунчужний, хорунжий, сотник. Офіційною була назва «Військо і Флот УНР» (через відсутність флоту як окремого виду збройних сил частіше вживали скорочену назву «Військо УНР»), а також у наказах вживалася назва «Армія УНР», бойове ядро якої, що брало постійну участь у військових діях, називалося «Дієва армія УНР» — скорочено ДА УНР.

 Історичне і стратегічне значення 3000-кілометрового Першого зимового походу ДА УНР, який почався 6 грудня, важко недооцінити. Наявність армії, яка продовжує боротьбу проти «червоного» окупанта дала підстави Симону Петлюрі говорити з начальником Польської держави і її війська Юзефом Пілсудським про спільний фронт проти більшовиків і саме про допомогу поляків у звільненні України, а не заміни більшовицької окупації на польську. Внутрішня ситуація в Україні була вкрай важкою, населення не бачило ані уряду, ані не чуло про його діяльність, і поява армії у глибокому тилу ворога вселяла надії в українців на звільнення рідної землі.Закінчився Перший зимовий похід 6 травня 1920 року, коли частини ДА біля с. Писарівка Ямпільського повіту зустрілися з розвідувальними роз’їздами 2-ї стрілецької дивізії полковника Олександра Удовиченка, яка діяла у складі 6-ї польської армії. З цього приводу в рапорті Удовиченка Петлюрі читаємо: «Повсюди лунає гучний козацький поклик «Слава Україні й Головному Отамані Петлюрі, слава отаману Омеляновичу-Павленку, усій старшині й козацтву славної Дієвої армії!» Того ж дня 6 травня відділи 3-ї польської армії увійшли в Київ, а вже 8 травня у Києві відбувся спільний парад польських частин і української 6-ї дивізії полковника Марка Безручка. На момент зустрічі Дієвої армії з українськими частинами, які вели наступ разом із поляками, її чисельність складала 4 319 чоловік при 81-му кулеметі та 12-ти гарматах. Наказом Головної команди Війська і Флоту УНР від 19 жовтня 1920 року за підписом Симона Петлюри було засновано нагороду «Залізний хрест за зимовий похід і бої», що був єдиним бойовим орденом Армії УНР. Лицарі ордена прийняли рішення відзначати 6-го грудня свято відзнаки Залізного Хреста. 

Волею випадку чи збігом обставин саме у дату початку Першого зимового походу в 1991 році парламент вже незалежної України прийняв закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», які мали стати продовжувачами славних бойових традицій українського війська, зокрема і Армії УНР. У цей же день було затверджено текст військової присяги, яку урочисто склав у Верховній Раді перший міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов, а також денонсовано союзний договір від 30 грудня 1922 року, чим, фактично, було завершено героїчний чин вояків Армії УНР 70-річної давнини — визволення від більшовицької окупації України. У 2014 році рейди тилами російсько-терористичних військ здійснили сучасні військовослужбовці. Найбільш відомими стали рейди 95-ї ОАБр і 80-ї ОДШБр із приданими підрозділами, під час яких було виконано бойові завдання з деблокування оточених підрозділів ЗСУ і значно підірвано плани зі збройної агресії проти України.

 

 

 

До роковин Голодомору

28 листопада цього року в Україні вшановують День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. Другий наймасштабніший Голодомор ХХ століття забрав життя мільйонів невинно загиблих українських громадян. Сумні, жахливі, болісні події й до сьогодні бентежать пам’ять та ятрять душу кожного свідомого громадянина.

Голодомор –  акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.

Багато десятиліть у СРСР тема Голодомору перебувала під суворою забороною. Сталінський режим створив систему приховування правди про вбивство голодом мільйонів українців у 1932 – 1933 роках. Тодішнє керівництво СРСР блокувало будь-яку інформацію про реальну ситуацію в Україні. Воно свідомо дезорієнтувало світову громадськість – мовляв, у них ніхто не голодує. Тим не менш, деякі західні журналісти, які побували в оточеній залізною завісою й охопленій голодом Україні, зуміли своїми публікаціями донести світові правду про злочин убивства там мільйонів людей.

У радянській Україні небезпечно було не тільки писати про штучний голод у пресі, листах до партійних “вождів” або ж родичам за кордон, але навіть у приватних щоденниках. Будь-який необережний запис міг зруйнувати життя, вилитися в десятиліття таборів ГУЛАГу. Та попри всі небезпеки були люди, які не могли замовчати цей злочин. Вони намагалися в різний спосіб розповісти та зберегти правду, донести її до світу.

Ми називаємо їх “Людьми Правди”. І цього року особливо вшановуємо їх – за чесність і мужність. Ці Люди за сферою діяльності абсолютно різні – від колгоспного сторожа на Харківщині до Президента Ради Ліги Націй. Але усіх їх об’єднує спільне прагнення – донести до суспільства правду про страшні злочини комуністичної влади.

Про ті, страшні події вже написано багато наукових праць, книг, з матеріалами яких ви зможете ознайомитись в бібліотеці-філії №1:

Книга Роберта Конквеста «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор» – це перший повний переклад відомого на Заході дослідження одного з найтрагічніших періодів нашої історії. На сторінках видання автор зазначає, що у 1932–1933 роках сталося те, що можна охарактеризувати як терор голодом проти колективізованих селян України та значної частини заселеної українцями Кубані, що здійснювався шляхом установлення для них аж надто великих, непосильних норм хлібоздачі, вилучення до останку харчів, а також ужиття заходів, аби жертви голоду не дістали допомоги ззовні.

У книзі вміщено великий комплекс документів і матеріалів, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціо-гуманітарної катастрофи українського народу, інспірованої радянським політичним режимом на початку 1930-х років. Це найповніше тематичне зібрання автентичних джерел з історії українського голодомору. Подано документи Політбюро ЦК ВКП(б) і Політбюро ЦК КП(б)У, РНК СРСР і РНК УСРР, місцевих партійних та радянських органів, установ ДПУ, суду, прокуратури, міліції; листування Й. Сталіна, Л. Кагановича, В. Молотова, С. Косіора, В. Чубаря та інших; численні звернення селян – листи, заяви, скарги, прохання. Публікуються унікальні щоденникові записи очевидців голоду. Вміщено також матеріали зарубіжних дипломатичних представництв, організацій української еміграції, міжнародної громадськості.

Розрахована на науковців, політиків, викладачів, студентів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться цією трагічною сторінкою нашого історичного минулого.

Збірник «Геноцид в Україні 1932-1933 років за матеріалами кримінальної справи № 475», упорядкований Миколою Герасименком і Валерієм Удовиченком, що оприлюднює документи та матеріали, присвячені цій жахливій трагедії Українського народу; видання «Голодомор 1932–1933 років в Україні. Документи і матеріали», упорядником якого є Руслан Пиріг, містить документи і матеріали, що розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки цієї страшної соціально-гуманітарної катастрофи Українського народу; сьомий том спільної видавничої серії «Польща та Україна у тридцятих – сорокових роках XX століття» містить документи з архівів спеціальних служб і архівні матеріали польських та радянських спецслужб про ситуацію в Україні 1932–1933 років; видання «Голодомор 1932–1933 років в Україні як злочин геноциду згідно з міжнародним правом» за науковою редакцією Володимира Василенка, Мирослави Антонович, в якому розглядаються складні правові аспекти Голодомору цих років; збірник Євгена Захарова «Чи можна кваліфікувати Голодомор 1932–1933 років в Україні та на Кубані як геноцид», в якому зроблено висновок про те, що свідома політика радянської держави у ті часи призвела до смерті від голоду частину населення.                    

У збірнику вміщені документи та матеріали присвячені жахливій трагедії українського народу в 20-му столітті – Голодомору-геноциду 1932–1933 років. Основу джерельної бази видання формує вибірка з матеріалів кримінальної справи № 475 (судовий № 1-33/2010), які зберігаються в поточному архіві Апеляційного суду м. Києва й налічують 331 том.  Видання складається зі статей «Деякі питання методики й тактики розслідування геноциду», «Кримінальна методика у дослідженні причин масової смертності у 1932–1933 роках в Україні», «Археографічна передмова».

 Документи і матеріали систематизовані у такі розділи: «Запобігання злочинам проти людства. Міжнародно-правові акти та національне законодавство»; «Порушення кримінальної справи № 475»; «Свідки звинувачують. «Голодомор пам’ятаю…» (витяги з протоколів допитів свідків)»; «Документи і щоденники»; «Фотоматеріали»; «Матеріали преси»; «Звіти іноземних дипломатів»; «Протидія влади за часів СРСР розповсюдженню інформації про Голодомор 1932–1933 років»; «Висновки судових експертів»; «Процесуальні документи та рішення суду».

У монографії розглядаються складні правові аспекти Голодомору 1932-1933 років в Україні, а саме: методологія його правової оцінки, історико-порівняльний аспект Голодомору, питання правової кваліфікації Голодомору як геноциду, визначення суб’єктів злочину та потерпілих від нього, а також відповідальності за Голодомор 1932-1933 рр. Окремий розділ присвячений аналізу Голодомору в ширшому контексті радянського геноциду проти української нації.

Монографія є узагальненням досліджень, які здійснювалися кафедрою міжнародного права в рамкаж постійно діючого щорічного наукового семінару «Голодомор в Україні у світлі Закону "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" і міжнародного права», що відбувався під час Днів НаУКМА упродовж 2007-2012 років.

Монографія розрахована на широке коло читачів - науковців, викладачів університетів та вчителів шкіл, аспірантів, студентів і всіх, хто цікавиться питаннями історичної пам’яті та подоланням спадщини радянського минулого.

Працю сфокусовано на такому аспекті Голодомору, як вилучення незернових запасів, їжі й одягу в селян, адже загальноусталеною є думка про конфіскацію саме зерна для виконання плану хлібозаготівель. Упорядник на прикладі свідчень, зібраних у різних країнах і роках, наводить читачеві картину тотального охоплення України вилученням будь-чого, що могло бути використане в їжу: від картоплі і кваснини до жмені квасолі й сушки. Подано аналіз політики радянської влади напередодні та під час Голодомору з точки зору підготовки до конфіскації їжі, іншими словами – позбавлення українського села засобів існування. Оскільки документами є усна історія, то проаналізовано цей вид історичного джерела – загалом та зокрема щодо Голодомору. Для науковців, політиків, викладачів, студентів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться цією трагічною сторінкою нашого історичного минулого.

Окрім мільйонів загиблих від голоду і ненароджених, що саме по собі суттєво вплинуло на генофонд і розвиток Українського народу, Голодомор боляче вдарив й по тих, хто залишився живим. Він негативно вплинув на їхню соціальну та політичну активність, посіяв страх перед владою та залишив нестерпно важкі спогади нашого історичного минулого.

Україна пам’ятає! Світ визнає!

 12 вересня - День фізичної культури і спорту України

Здоров'я дитини - це щастя! Чудово, коли дитина здорова. Тоді їй усе хочеться робити. І відпочивати гарно, і гратися, і вчитися, і займатися спортом.

Друга світова війна 1 вересня 1939р. - 2 вересня 1945 року

Пропонуємо добірку книг про Другу світову війну, про цей темний період історії, що залишив відбиток суму та героїзму на мільйонах людей, з долями та історіями яких ми познайомимось на сторінках неймовірно цікавих книг.

Книги про Другу світову війну для дітей та підлітків — це ніби підручник з історії, написаний не датами та мапами, а життями та переживаннями людей. Книга "Україна в огні" – це історія полум'я, що охопило родину Запорожців та всю Україну, змусивши відправитись боронити рідну землю на фронт. “Ми б'ємось за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Вкраїну". Кіноповість Олександра Довженка насичена подіями та яскравими описами тогочасних страждань та віроломних подій війни, що випали на долю мешканців села Тополівка.  Поетичність мови та гіркоту сюжету автор поєднав у майстерну розповідь про людську гідність та важкі випробування, яка вже стала класикою для декількох поколінь читачів.

Історичні книги про Другу світову війну неможливо уявити без праці "Спогади про Другу світову війну. У 2-х томах" видатного політика, талановитого історика та оратора Сера Вінстона Черчілля. У книзі автор міркує над маловідомими історичними фактами, характеризує видатних державних діячів тогочасної епохи. Незважаючи на двотомний обсяг, читання не обтяжує, а навпаки, дарує вичерпну інформацію про перебіг трагічної війни та її передвісники, а якісне оформлення та ґрунтовність матеріалу робить книгу ідеальним подарунком для поціновувачів історичних книг!

Згадуючи книги з історії Другої світової, також неможливо оминути "Злет і падіння Третього Райху. Історія нацистської Німеччини". Вільям Ширер досліджує передумови та різні фактори, що вплинули на ідеологічний та політичний успіх Гітлера, його підйом до вершин влади завдяки своїм ораторським і організаторським здібностям та твердій волі, що перетворилась на відверту ненависть до всього світу. Детально автор аналізує процес набуття Гітлером влади, завоювання "лендлізу"  та контекст Єропейських політичних подій тих часів. 

Війна спустошує наче полум'я. Війна відбирає найдорожчіх нам людей.

Книжка про світову війну "Дружина доглядача зоопарку" відкриває історію родини Жабінських, що в роки окупації Варшави не втратили людяності, та врятували декілька сотень життів, приречених на смерть. На що здатні люди, заради досягнення великої мети? Які таємниці ховаються за буденним галасливим життям, сповненим музики та звірів? Відчуття ідентичності та ґрунтовної історичності сюжету авторці вдалося поєднату в бурхливий твір, після прочитання якого вам неодмінно захочеться відвідати Варшавський зоопарк.

Документальні книги про Другу світову — це надзвичайно численні праці, які важко охопити  та навіть порахувати, проте наукові розвідки Макса Гейстінгса "І розверзлося пекло..." — це спроба розповісти та проаналізувати всі фрагменти Другої світової в одному томі. Спогади та карти різних сторін-учасників війни автор поєднав у дивовижно зрозумілий, приголомшливий подробицями військових кампаній твір. Події в  Польщі та вторгнення в Норвегію, Азійський фронт та облога Німеччини. Добре знання військових подій автор поєднав з фрагментами щоденників та спогадів різних сторін, що зливається у довершений твір.