Бібліотека в гостях у школі

   "Ура! Бібліотека прийшла!" - ще на сходах вітають наших бібліотекарів учні молодших класів ЗОШ №1, 3, 4. "А які книги Ви сьогодні принесли?", "А вікторини, загадки будуть?", "А про що Ви сьогодні будете нам розповідати?" - кожного разу зустрічають Щур М.М., Рудіченко Ю.А., Шепелю Л.І. школярі. Весело і цікаво походять візити книгонош до навчальних закладів нашого міста - діти обмінюють книги та журнали, з великим задоволенням слухають тематичні розповіді бібліотекарів, беруть участь у вікторинах, конкурсах, відгадують загадки, декламують вірші, малюють і дарують бібліотеці на виставки свої малюнки і, з нетерпінням, чекають нашого слідуючого відвідування. 

ЗОШ№1

ЗОШ№4

   Величне свято - День Матері

   У чудову весняну пору, після Великодня, в другу неділю травня, щорічно український народ урочисто урочисто відзначає величне свято - День Матері. В цьому році воно припало на 8 травня.
   Мати і Материнство схожі на сонце, яке несе життєдайне тепло всьому людству. Кожної миті на земній кулі народжуються діти. І перше, що бачать вони, відкривши оченята, - материнські очі, лагідні, сяйливі, радісні. Чи є в мові ніжніше, доступніше для немовляти, милозвучніше у своїй величі й простоті слово, аніж "МАМА" - слово, з яким ми приходимо у цей світ?
   У кожного є або була найближча і найдорожча людина - Мати. У кожного на денці душі лежить, як найкоштовніший скарб, спогад про материнську ласку і доброту. У найскладніші, найдраматичніші хвилини життя цей спогад гріє, підтримує, додає сил, надихає. І хоч куди б доля нас не закинула, в пам'яті жевріє материнська домівка, материнський поріг, материнське вікно, материнські руки, материнська душа, яка завжди як ніхто зрозуміє, допоможе та втішить. Бо немає таких труднощів, такого лиха, які б мама не взяла на свої плечі заради рідної дитини.
   Найдорожчій і наймилішій у світі людині - матері літературно-мистецька година "Величне свято - День Матері", що пройшла в Центральній дитячій бібліотеці. На свято завітали учні 3-х класів ЗОШ№3 разом зі своїми вчителями. Діти читали вірші українських поетів про маму, з захопленням малювали своїх матусь і квіти для них, писали їм ласкаві і ніжні слова любові і вдячності. Маленькі гості залишили на згадку бібліотеці малюнки про своїх матусь із побажаннями та словами любові. З їхніх робіт створена виставка.
   

   Писаночка Великодня - з неба ласка йде Господня

   

   Традиція писати писанки сягає своїм корінням в сиву давнину,коли людина була неподільною з природою. В ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати серце, чисте, як гірські води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту.

Згодом виникли символи, неначе букви тієї чарівної мови. Зображуючи їх на стінах печер, посуді та одязі, люди зверталися до сонця, вітру, води, землі. З часом ті послання почали писати на пташиному яйці. Чому саме яйці? мабуть тому, що прадавніх людей вражала поява з неживого предмета нового життя. І так, не знаючи астрономії, наші предки перетворили кругле яйце в маленьку модель Землі і Всесвіту. Модель з вогненною кулею всередині...Що це? Передбачення? А може вони знали світобудову?

Так, вони були мудрими. І тому змогли поєднати Християнство,як ідею спасіння душі від мороку, з найсвітлішими образами минулого. Так виникла писанка - символ нового життя, воскресіння Бога, і відродження природи. Відтоді кожне творіння писанки, - ніби пробудження-перетворення засніженої, замерзлої землі в яскраву, весняну, радісну. 

   Напередодні самого головного і величного християнського свята - Великодня приміщення Центральної дитячої бібліотеки було не впізнати. На вході, абонементі, читацькій залі наших користувачів зустрічали великодні яєчка - крашанки, на сторонах яких відвідувачі могли прочитати великодні побажання, різноманітні писанки, вишиті рушники, серветки та картини на великодню тематику, малюнки пасхальних яєчок дітей недільної церковної школи, великоднє деревце з дерев'яними яєчками, прикрашеними художнім випалюванням, а для тих, хто хотів більше дізнатися про це свято - книжкова виставка художніх та народознавчих книг. Ізюминкою серед цього різнобарв'я була виставка писанок члена Національної спілки майстрів народного мистецтва, народного майстра з писанкарства Ярцової Любові Олександрівни, нашої землячки, яка зараз мешкає і займається творчістю в м.Суми. 

   "Той чорний квітень не забути нам..."

   Минули 30 років, а подія, що сталася в Чорнобилі 26 квітня 1986 року залишилася чорною плямою на нашій блакитній планеті. Чорнобиль. Це слово відоме по всьому світу. Та асоціюється воно не з цілющим полином українських земель, а з аварією на Чорнобильській АЕС, яка стала трагедією не тільки для України, а й для всього людства.
   30 років - мить в історії людства, не дуже великий термін. Та за ці роки українці стрімко прозріли, подорослішали, ми стали жорстокіші й вимогливіші і до самих себе, і до тих, хто приймає відповідальні рішення, до тих, у чиїх руках людське існування і доля природи. Бо надто вже високу ціну довелося і ще доведеться сплатити за Чорнобиль.
   Спалах над Чорнобильською атомною станцією сліпучим сяйвом висвітлив добро і зло, розум і дурість, щедрість і фарисейство, співчутливість і злорадство, правду і брехню, висвітлив кожного, хто там працював і хто там жив, хто був поряд з бідою в ту трагічну годину, хто віддав свою молодість, життя і здоров'я заради врятування людей і рідної землі. 
   З одним із таких людей і пройшла зустріч учнів ЦПТО профліцею в Центральній дитячій бібліотеці. Це полковник авіації у відставці Смірнов Володимир Валентинович. На час аварії на Чорнобильській АЕС - заступник начальника штабу ОБАТО авіагарнізону в м. Чугуїв Харківської області. На радіаційно-забрудненій території перебував з 15 лютого по 15 червня 1989 р. на посаді військового коменданта Чорнобильського гарнізону.
   Володимир Валентинович згадував ті часи з болем у голосі. Місто Прип'ять, у якому проживав увесь обслуговуючий персонал ЧАЕС було розташоване за два кілометри від станції. 
   Надсучасне, на той час, місто, з досить розвинутою інфраструктурою в 1986 році стояло пусткою. Після аварії на ЧАЕС усе населення міста було евакуйоване. Люди виїхали, маючи на руках лише документи, гроші й речі першої необхідності. Все інше залишилося у місті.
   Сподівалися, що евакуація буде тимчасовою, та мешканці Прип'яті і навколишніх сіл cвої оселі більше не побачать. Тимчасова евакуація відбулася раз і назавжди.
   Особливо боляче було дивитися на покинуті дитячі іграшки знаючи, що до міста більше ніхто не повернеться.
   Після аварії місто було огороджене колючим дротом у шість рядів з одним виїздом КПП і знаходилося під охороною особового складу підрозділів МВС.
   Після виступу Володимира Валентиновича учні переглянули новий фільм "Чорнобиль - наш довічний біль - як це було!"
   Учні ліцею щиро подякували Володимиру Валентиновичу за розповідь і на згадку про цю зустріч сфотографувалися з учасником ліквідації аварії на ЧАЕС.
       

   Наш абонемент

   Абонемент нашої бібліотеки  - це не тільки місце, де читачі мають змогу взяти додому цікаву книгу, а й "острівець", де діти спілкуються, знайомляться, у вільний позакласний час і під час календарних канікул майструють та приносять з дому саморобні шедеври. На полицях наших гостей зустрічають вироби з орігамі, в'язані крючком м'які іграшки, вироби з бісеру, малюнки, поробки в стилі квіллінг та ін. Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися з нашою міні-виставкою, а при бажанні - долучити до неї і свої роботи та показати дітям, дорослим, як їх виготовляєте ви.