Шаховий гурток

   Сьогодні  у всьому світі шахи дуже популярна гра. Чим же так вона приваблива?

   Одні говорять, що це найкращий відпочинок, інші – що це наука. Ні, - заперечують другі – це тільки спорт: перемоги, поразки. Але є й такі, що бачать в шахах мистецтво, насолоду.

   Мабуть всі мають рацію. Шахи – це поєднання науки, мистецтва, спорту та відпочинку. Кожен знаходить в них те, що найбільш підходить його характеру та смаку.

   Особливо відкриттям та пригодам на шахових полях радіють діти. І ті, хто вже не перший раз сідає за дошку, і ті, що тільки відкривають для себе цей світ на квадратних полях.

   Ось чітко карбують крок відважні пішаки, а ось мчать бистрі тури, а шахові слони можуть нападати на супротивника по білих та чорних діагоналях, нестримні коні можуть все перевернути вверх дном. А ферзь? Коли ферзь господарює на шахівниці, якими ж беззахисними здаються інші фігури! Король може заховатись за спинами пішаків і дивитись, як інші захищають його величність.

   Які несхожі фігури ходять, скачуть і мчать по шахівниці, але всі разом – це чудова гра, яка ось уже декілька місяців захопила читачів-дітей Центральної дитячої бібліотеки, що знаходиться по вул. Червоноармійська, 2. Вони відвідують шаховий гурток «Е2Е4». Провідником у цю незвичайну країну став Дмитро Васильович Новицький, який і раніше навчав діток грати в шахи. Кожної неділі об 11.00 годині поспішають юні шахісти Гнітій Костя, Єсін Михайло, Херсоненко Дмитро, брати Закутні, Кубишкін Ілля, Бідний Артем, Проценко Дарина та Довгопол Данило до бібліотеки, щоб на заняттях гуртка оволодіти складними тактичними прийомами, основами позиційної гри та іншими премудростями.

   22 березня, на канікулах, хлопці провели міні-турнір. Переможцем став Закутній Вадим, учень 9 класу школи №8. Разом з переможеними поласував напоєм «Живчик».

   Всіх, хто любить цю інтелектуальну гру, а також хоче навчитись, запрошуємо до нас в бібліотеку.  

    Виставка робіт клубу "Чароїт"

Творче спілкування

«Скарбничка народної творчості»

Підготувала і провела

керівник гурткової роботи

Назарова Тамара Миколаївна

25 січня 2015 року

 Вихованці гуртка «Народна творчість» і їх батьки провели  25 січня творче спілкування «Скарбничка родинної творчості» у Центральній  дитячій бібліотеці. Мета цього заходу – більш глибоке ознайомлення з захопленням дітей і їх рідних, обмін новими  ідеями та власним досвідом, популяризація мистецтва і рукоділля зокрема, здруження колективу.

                 Наші вихованці та їх батьки, а також бабусі і дідусі – дуже творчі люди.  Так у сім’ї Кияшко люблять малювати і створювати макети, у сім’ї Горян – вишивати і в'язати, у сім’ї Волощуків – ліпити картини з солоного тіста, вишивати і в'язати, у сім’ї Луцик – шити і вишивати, у сім’ї Сініциних – вишивати бісером… Тобто, ручна творчість притаманна не лише дітям, а і їх рідним. Приємно зазначити, що наші вихованці хочуть і намагаються займатися не однією справою: так Діма Дульський і Соня Єременко займаються танцями і пишуть вірші; Ангеліна Луцик, Настя Ільченко, Аня і Даша Горян, Ліза Грицак, Оксана Бих навчаються ще і в музичній школі; Аня Савченко – в художній. Можна навести ще багато прикладів поєднання навчання і захоплення нашими гуртківцями. Головне – це правильно спланувати роботу і час, організувати своє дозвілля. І в цьому основне навантаження і підтримка на самих рідних і близьких людей.

                     Активними учасниками цього заходу були сім’ї Мартищенко, Зеленських, Федорових, Гончаренко, Крючко, Бих, Чубар, Галкіних, Міщенко, Бреславец.   

                  Розпочався захід декламуванням віршів нашими вихованцями, а потім присутні розповіли про свої улюблені заняття.

                   Настя Мартищенко і її бабуся Олександра Костянтинівна розказали про захоплення мами - пошиття декоративних речей для оздоблення приміщення. Аня Зеленська розповіла про те, що в їх сімї дуже полюбляють креативне рукоділля. Мама Насті Крючко – Ірина Вікторівна дуже творча людина з багатьма захопленнями. Але домінуючим у її діяльності є виготовлення і декорування речей для своїх дітей: Анастасії і Владислава.   Вона продемонструвала і розкрила тонкощі виконання розвиваючого килимка, сумочок, декоративних кишеньок та різноманітних аксесуарів. Так в одній роботі – дитячому килимку поєднано декілька технік рукоділля: шиття, аплікація, вишивання, декорування тасьмою тощо. Мама Оксани Бих в’яже, вишиває, займається бісероплетінням і плетінням з газетних смужок. Вона показала картину, вишиту бісером. Чубар Максим був наймолодшим учасником заходу. Він приніс свої аплікаційні роботи. Його мама, Тетяна Віталіївна, розказала про свої захоплення: шиття, малювання, декорування речей, вишивання і показала картини, вишиті бісером. На одній картині були вишиті ангелочки, а на іншій – рідні і милі українцям простори: хата, природа, дерево з гніздом лелеки. До речі, Тетяна  - моя учениця, колишня вихованка дитячо-юнацького центру. ЇЇ подруга, Юлія Олександрівна Бець, розповіла про свої захоплення: ліплення з солоного тіста виробів для декорування інтер’єру та художній розпис посуду. Діма Галкін і його тато розповіли про своє захоплення (моделювання) і з гордістю показали мамині вишиванки і картини. А ще Діма зіграв на гітарі мелодію «Ніч яка місячна». Бабуся Маші і Ніки Бреславец розповіла про захоплення своєї родини: пошиття і декорування дитячого одягу, в’язання, виготовлення аксесуарів, виготовлення речей з вторинних матеріалів. Мама Маші Міщенко розповіла про свої захоплення: плетіння з журнальних смужок.

            Діти і дорослі поспілкувалися між собою, переглянули виставку робіт гуртка, ознайомилися з новинками літератури, які люб’язно підготували працівники бібліотеки.

            Всі учасники отримали велике задоволення під час спілкування.

            Такі  заходи плануємо проводити і надалі.

                   Сніговички
   Напередодні новорічних свят та на протязі шкільних канікул в Центральній дитячій бібліотеці відбувся конкурс "Розфарбуй та одягни Сніговичка". У ньому взяли участь 12 дітей з різних шкіл міста. Вони повинні були одягнути та розфарбувати сніговичка.
   Потім відбулося голосування. Кожен з відвідувачів бібліотеки вибрав сніговика, який йому найбільше сподобався. Після підрахунку голосів був визначений переможець, який отримав солодкий приз.

    Мандрівка з новорічними
                                   прикрасами


Кожен Новий рік ми наряджаємо ялинку і готуємо смачні страви для святкового столу. А коли-то частування вішали прямо на ялинку. Чим же ще прикрашали новорічне дерево? І як по іграшці можна визначити, в якому році вона з'явилася?
Вважається, що першим, хто придумав наряджати ялинку, був Мартін Лютер (засновник лютеранства — однієї з гілок протестантизму). За легендою, у переддень Різдва 1513 року він повертався додому під зоряним небом, і йому здалося, що зірки виблискують на самих ялинах. Ця прекрасна картина так його заворожила, що він приніс ялинку додому і прикрасив її свічками. Так в будинок прийшла частинка чарівного лісу.
Щоправда, за іншими даними вперше святкова різдвяна ялинка з'явилася на площі Риги за кілька років до осяяння Лютера.
У 16 столітті в Європі ялинкові прикраси були виключно їстівними — в основному, яблука, які уособлювали заборонений плід, і вафлі, нагадують про прісних хлібцях для причастя. Також були присутні печиво, горіхи та солодощі, а пізніше з'явилися троянди з кольорового паперу.
У 18 столітті на ялинці можна було побачити золочені ялинові шишки, вкриті латунню яєчні шкарлупки. З латуні ж робили ялинкових фей. Знайома всім нам ялинкова мішура виготовлялася з олов'яних зволікань. Їх завертали, закручували спіралями, складали і розплющували. А з срібної фольги виходили зірочки, метелики і квіти.
Як з'явилося перше скляне яблуко?
В Європі 1848 рік видався неврожайним, так що від такої розкоші — прикрашати ялинку їстівними припасами — довелося відмовитися. Але склодуви з містечка Лауша в Тюрінгії знайшли вихід. Вони виготовили перші скляні ялинкові кулі, які за своєю формою нагадували яблука. Надалі склодуви навчилися виготовляти та інші фігурки.
У Росії новорічна ялинка з'явилася у 1700 році за указом Петра I. Правда, ялинкові іграшки в ті часи коштували дуже дорого. Купівлю скляній ялинкової іграшки можна порівняти з покупкою машини для сучасної людини. Так що дозволити собі такі прикраси могли тільки заможні купці й дворяни. Інші наряджали ялинки саморобними прикрасами з паперу.
Ялинкова іграшка як історичне свідчення
Саморобні іграшки були поширені на початку 20 століття після революції, коли новорічна ялинка в нашій країні була заборонена. Але чудова традиція повернулася вже в 30-е роки і зміцнилася настільки, що навіть під час війни виробляли ялинкові іграшки. Їх робили з відходів виробництва. Ялинку прикрашали собаки-санітари, танки, парашутисти (їх можна було робити і самим: до будь фігурці прив'язували шматочок тканини), а на новорічних листівках Дід Мороз бив ворога.
З тих пір з ялинковим іграшкам можна простежити історію країни, всі події та досягнення. Наприклад, Сталін цікавився хокеєм і любив цирк — з'явилися ялинкові хокеїсти і циркові персонажі. Після польоту Гагаріна в космос ялинки прикрасили космонавти і ракети, з'явилися листівки зі сніговиком, летить на Місяць. Під час Хрущовського кукурудзяного буму на новорічних деревах зросли скляні качани кукурудзи. Після виходу фільму Рязанова «Карнавальна ніч» стала популярна ялинкова іграшка годинник, що показують без п'яти дванадцять.
А у вісімдесяті, коли ідеологія похитнулася, замість неодмінною червоної зірки на маківці стали з'являтися різні верхівки. У дев'яності роки, коли стали модними східні гороскопи, на ялинках з'явилися тварини — символи наступаючого року. До ювілею Пушкіна випустили ялинкові іграшки із зображенням героїв творів великого поета.
Новорічні прикраси допомагають при хворобі?
Якщо на наших ялинках зазвичай видна вся історія країни — радянські іграшки упереміш з дощиком і гірляндами, то на Заході популярні лаконічні ялинки: тільки два куль кольору, наприклад, синій і срібний, і кілька бантів, зав'язаних на гілках. При цьому цікаво, що найбільшу колекцію радянських і російських ялинкових іграшок зібрала американка Кім Балашак — в її зборах 2,5 тисячі примірників, серед яких є унікальні іграшки 1937 року.
На сучасних ялинках, поряд зі старими радянськими іграшками, можна побачити модний сьогодні «hand-made». Найбільшим попитом користуються вироби з еко-матеріалів, їх виготовляють на замовлення. А деякі вважають за краще прикрашати новорічну ялинку дуже оригінально — наприклад, музичними дисками.
Сучасні тенденції на цьому не зупиняються. У Британії запропонували прикрасити кульками до Різдва не тільки ялинки, але і самих себе... В магазинах з'явилися набори по 14 маленьких новорічних кульок. До них прикріплена шпилька, так що жінки можуть прикрасити ними зачіску, а чоловіки — бороду. Така оригінальна ідея з'явилася не просто так: кошти від покупки таких прикрас йдуть на дослідження раку шкіри, а також на підвищення інформованості про нього суспільства. До речі, хоч і не кожен зважився прикрасити себе новорічними кульками, але люди не залишилися байдужими — такі набори дуже швидко розкуповувалися.
   В нашій бібліотеці силами бібліотекарів та користувачів була підготовлена та оформлена виставка "Мандрівка з новорічними прикрасами", на якій були представлені ялинкові прикраси минулих років.

 "Сильні, спритні, дужі до розваг небайдужі"

 (зустріч з вихованцями Сумського державного ліцею з         посиленою військово-фізичною підготовкою)

    5 січня 2015 року, під час зимових канікул, в Центральній дитячій бібліотеці відбулася зустріч з кадетами 1, 2, 4 курсу Сумського ліцею з підвищеною військово-фізичною підготовкою «Сильні, спритні, дужі до розваг небайдужі». На зустрічі були присутні учні 5-В класу ЗОШ№5.

   Сумський кадетського корпус було створено зусиллями Івана Герасимовича Харитоненко наприкінці XIX — на початку XX ст. та за його кошти. Харитоненко-старший до урочистого відкриття кадетського корпусу 26 вересня 1902 р. не дожив. Батьківську мрію реалізував син — Павло. Харитоненки передали безкоштовно військовому відомству 50 десятин землі (це майже 55 гектарів), 500 тисяч карбованців на будівництво корпусу, де б жили й навчалися 500 кадетів. Сумський кадетський корпус готував кадри для армії до 1918 року. За часів гетьмана І. Скоропадського корпус почав працювати як «гетьманський». В радянські часи тут містилися різні військові навчальні заклади вже для дорослих. До 1927 року готували піхотних офіцерів, потім — артилеристів. У ранзі військової вищої школи колишній кадетський корпус проіснував до 2007 року й був розформований. На його базі рішенням облради створили місцевий ліцей з підсиленою військово-фізичною підготовкою. А вже 8 вересня 2011 року Президент України підписав указ про створення Державного ліцею-інтернату з підсиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І.Г. Харитоненка.

   Мета зустрічі – ознайомити дітей з умовами вступу та навчання в цьому навчальному закладі. Ліцеїсти розповідали, на які предмети потрібно звернути увагу бажаючому вступити, з гумором ділились враженнями про уроки фізкультури, самопідготовку, вміння за собою доглядати, пришивати ґудзики, комірці. А школярі згадували школу, «бої» в їдальні разом виконували завдання на кмітливість, швидкість. Командирами були хлопці 4 курсу. Класний керівник Н.М.Четвертак попрохала хлопців розповісти, як вони готуються до занять та користування мобільними телефонами. Дітей вразило, що мобілкою можна користуватись тільки визначеною однією годиною на добу. Зустріччю всі зосталися задоволені.